Кам’яні маски та фантастичні істоти: історія київських маскаронів

Люди, вулиці, архітектура, видові перспективи — все це ДНК міста, яка розповідає нам його історію зі своїми таємницями, особливостями, прихованим життям. Частиною цієї історії є і маскарони, що прикрашають фасади 404 будинків Києва та Одеси.

З історії маскаронів

Назва маскаронів походить від італійського слова mascherone, що в перекладі означає велика маска. Але на відміну від звичного нам значення маски, маскарон – це декоративний елемент, вписаний саме в архітектурне або будь-яке інше просторове середовище.

Його історія тягнеться з античності. Тоді маскарони мали сакральне значення. Вони були оберегами і щитами, які подібно до дзеркала відбивали зло і темну силу від значних об’єктів.

Як маскарони до Києва дісталися

Приблизно з 1880 до 1917 року відбувається колосальна забудова Києва. Багато талановитих архітекторів надихаються Європою і Петербургом, де панує модерн. З’являються люди, які мають гроші, щоб побудувати собі будинок та намагаються залишити відбиток особистого смаку та характеру на його фасаді. Так будівлі поступово прикрашають маскарони-портрети власників будинку, випадкові жіночі особи, міфологічні звірі. Маскарони стають просто декором, певним ступенем самоствердження, втративши первісне значення.

Вже кілька років два киянини Артем та Андрій Афанасьєви ведуть облік київських маскаронів. Згідно з їхнім переписом, у Києві більше фасади любили прикрашати жіночими особами (близько 49% усіх зібраних ними маскаронів). Найпопулярніші звірі — леви, яких вважали за символ багатства, на другому місці — птахи.

Найвідоміший київський маскарон

Безумовно, багато хто знайомий з особняком Сергія Аршавського. Збудований у 1907 році архітектором Е. Брадтманом. Він відомий киянам і гостям столиці як “Будинок вдови, що плаче”. Таку назву особняк отримав завдяки його центральній деталі — маскарону з жіночою особою, що “плаче”. Цей образ став знаковим для Києва, яких тільки легенд не породив.

Насправді, при зведенні особняка ні про яку вдову не йшлося. Скорботне і водночас нерухоме обличчя, по щоках якого струмують сльози, — це образ Ніоби, фіванської цариці, матері сімох могутніх синів та семи красунь-дочок.

Більше цікавих фактів про маскарони є у матеріалі від MyKiev. Ви дізнаєтесь повну версію легенди про Ніобу, де можна побачити найцікавіші маскарони столиці та ще багато іншого.